* * *
Я хочу увидеть звезды,
Те, которые не видно.
Я хочу увидеть звезды,
Но не вижу их — обидно!
Не дано мне быть пророком,
Предсказателем и магом;
Я гляжу на небо только,
Я хожу коротким шагом.
Дальних звёзд я не увижу,
Не сложу про это песню.
Дай Господь потомкам выжить,
И увидеть мир чудесный
* * *
Пусть небо слышит вздохи и молитвы,
Пускай не тухнет слабая свеча;
И что ни говори,
а жизнь есть поле битвы,
И каждый ждёт свой самый главный час.
И не всегда свистят над шлемом стрелы,
И не всегда клинки вокруг снуют,
И не всегда нога продета в стремя...
А отдых меж боями — радостью зовут.
* * *
В нас страстишки желаний свербят,
И напор их заметно стоек.
Научись презирать себя,
А других презирать не стоит.
ЧУДЕСА
Чудес хватает на планете.
Читал в журнале «Крокодил» —
Нарвался на людей Иетти
(В капкан медвежий угодил).
И он сначала трепыхался
(С любым случается порой),
Орал, плевался, чертыхался;
В лоб дали — умер, как герой.
А в тундре мамонта поймали
(Два хобота и три хвоста),
Поймали и наподдавали,
И в реку сбросили с моста.
А также промелькнуло в прессе:
В воде, прозрачной как слеза,
Взрывчаткой подорвали Несси,
Полтонны бросили туда.
В газетах о «тарелках» пишут
(Газетам верим, как врачам),
Мол, гуманоиды на крышах
Людей пугают по ночам;
Зелёные, тщедушны телом,
С антеннами, а не с дубьём.
Ах! Доберёмся до «тарелок»,
Все, как в столовке, перебьём.
Все эти Несси и Иетти
Не удивляют нас давно,
Как итальянские спагетти,
Как португальское вино.
Но ежели в торговых точках —
Два девяносто колбаса
Вдруг снова станет... это точно —
Все сто процентов чудеса.
* * *
Неблагодарность – грязь, понятно,
А после грязи, ясно, пятна.
В ней коль вы побывали –
Отмоетесь едва ли.
* * *
Научился кто прощать,
Тем душой не обнищать.
ДОМА
Это верно — дома:
Пышки и коврижки,
С мясом макароны
До крутой отрыжки.
А в далёкой дали
Под ногами кочки,
Могут и ударят —
Сапогом по почкам;
Но зато окрепнешь,
Задубеет кожа,
Набок нос накренишь —
Пьяный друг поможет...
На душе помои,
Ветер клочья гонит...
И опять — домой я,
В стареньком вагоне.
У родного тына
Буду Васей просто,
Шаньги есть картинно,
Пироги — без просыпу.
Все мои бумажки,
Все тетрадки-книжки —
На подтирку Машке,
На закрутку Мишке.
Проникаю в будни,
Не заманит скорый.
Так оно и будет,
И, наверно, скоро.
* * *
Гнев убийцей может стать,
Если из чехла достать.
Не уймёт кто гнева дрожь –
На животное похож.
ЧТО НУЖНО ПОЭТУ?
Слышал я, совсем случайно,
Плёл какой-то «рыбий глаз»,
Мол, поэты измельчали,
Их осталось лишь на раз...
Мол, их символ — ворон-птица,
Да и тот взят в долг-кредит.
Не дано, мол, с небом слиться,
Им лишь слюни разводить.
Мол, впустую топчут землю,
Ищут жалким строчкам сбыт...
Эту речь я не приемлю,
Довод мною вдрызг разбит.
За поэтов — каждый кустик,
За поэтов — каждый лист,
И природа не допустит,
Чтоб они перевелись.
Позовут не многих к чаю,
Многих — мимо благодать;
Жив пока — не замечают:
Так удобнее, видать.
Блоку гонорар не нужен —
Только тиражируй знай.
А живой поэт без ужина —
Кверху рельсами трамвай.
О, мои друзья поэты!
Верьте мне, как сын отцу:
Не котлеты, а сонеты
Были вам всегда к лицу.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.